Це так мало і водночас так багато
«Кращий подарунок - це обійми: всім підходить за розміром і ніхто не заперечує, якщо ви їх повернете». Ральф Уолдо Емерсон
Здавалося б, після середини січня всі свята вже відзначені, подарунки роздані і прийняті, запаси мандарин з‘їдені, чарівний настрій кудись подівся і заховався разом з новорічними іграшками, а пухнасті ялинки прибрані. Але серед буденних днів календаря все ж знаходяться, як ялинкові-соснові голочки в березні під диваном, свята, які дозволяють нам не тільки знову бачити прекрасне, але і іноді здатні змінювати нас самих. Саме одним з таких маленьких, але дуже приємних і душевних свят можна по праву вважати Міжнародний день обійм.
Напевно, як і більшість нестандартних і цікавих свят, придумали його студенти. Ось уже майже протягом 50 років, щорічно, 21 січня людство має шанс законно обіймати кого завгодно і скільки завгодно. Для жителів країн, в яких клімат ділить час року на літній і зимовий, і для нас зокрема, дата свята стає вельми приємною і навіть логічною. Зима, холод, сніг, а тут надають такий шанс ефективно зігрітися - обійнятися! І це прекрасно: відразу приходить на розум ще одне студентське творіння, крилата фраза - «Чим більше в січні наобнімаешься, тим більша ймовірність того, що в День всіх закоханих - 14 лютого - будеш не один». Для жителів ж жарких країн, де обійми позбавлені зігріває функції і призначення, це дія, в першу чергу, - жест і ознака дружелюбності, темпераментності і велелюбності.
Взагалі, якщо замислитися, то варіантів трактувань і видів обіймів досить багато. Напевно, перша асоціація, яка виникає з цим словом, - це любов, романтичні відносини, побачення і зітхання. Потім, досить логічна - Фрейдівська. Батько психоаналізу ще кілька століть тому стверджував, що причину всього варто шукати в сексуальному потязі. Так, як стверджував потім Еріх Фромм, теорія Фрейда була дуже поверхневою, далекій від істини, хоча, безумовно, і не безпідставною. Але все ж «обмовка за Фрейдом» - фразеологізм, який знайомий багатьом.
Наступна асоціація - це обійми як вид спілкування. Всім відомо, що спілкування - це не тільки обмін інформацією, але ще й обмін почуттями, емоціями. У житті бувають ситуації, коли важко підібрати потрібні слова, іноді нас переповнює фонтан емоцій, а іноді - слова і зовсім не потрібні, вони зайві. Обійми теж можуть говорити. І часом від такого виду спілкування більше толку і користі, ніж від словесного.
У психології є, наприклад, такий феномен, як «обійми, що говорять». Це коли обійми поділені на типи, де критерієм є спосіб цієї дії. У такому випадку кожен тип може про щось говорити. Припустимо, якщо людина обіймає вас зі спини - це значить, що своєю дією обійми він говорить: «Я з тобою. Я - опора, стіна, захист». І повірте, для того, до кого звернені такі обійми, це набагато красномовніше звичайних слів, здригання повітря.
Ще однією і не менш важливою асоціацією з обіймами є асоціація лікувальної дії, панацеї. «Людині потрібна людина» - і це підтверджує навіть медична наука. Доведено, що кілька секунд, проведених в обіймах коханої людини, здатні:
- покращити настрій;
- нормалізувати кров‘яний тиск;
- підвищити самооцінку;
- поліпшити сон;
- знизити рівень стресу;
- підбадьорити і подолати втому;
- зміцнити імунітет;
- захистити від інфекційних захворювань;
- запобігти ризику розвитку серцево-судинних захворювань;
- продовжити життя.
Виходить, що обійми - ціла біохімічна реакція, яка активує моторну і емоційну мережі в людському мозку. Вона також сприяє виробленню гормонів «щастя» - окситоцину і дофаміну. Саме тому людина, яку обіймають, - щаслива людина!
Насправді, асоціацій з обіймами може бути незліченна кількість. З ними можна погоджуватися або не погоджуватися, сперечатися і доводити або ж не надавати значення зовсім, заглиблюватися в наукові і метафізичні явища і пояснення ... Але все-таки, одне можна сказати точно і впевнено: обійми - це просто приємно! А про приємні речі, напевно, сперечатися не варто. Їх потрібно цінувати, берегти і пам‘ятати. Хоча, запам‘ятати абсолютно всі свої обійми мало, кому під силу. Взяти, наприклад, перші наші обійми в житті. Тут можна говорити узагальнено, адже, по суті, вперше вони відбуваються в одному і тому ж місці і при одних і тих же обставин - в пологових будинках, коли ми з‘являємося на світ. Перша людина, яка нас обіймає - мама. Коли нас маленьких і кричущих притискають до себе теплі мамині долоні й - о диво - заспокоюють нас, можливо, це і є першооснова того, що в подальшому обійми будуть нашим рятувальним кругом, нашим захистом і надією на майбутнє. Не тільки відділи мозку здатні зберігати спогади, а й тіло теж. Іноді саме тактильна пам‘ять повертає людині спогади, повертає людині життя ...
Хто знає, може, саме зараз, в цю хвилину, після безрадісної розмови з лікарем, що моло обіцяє, шарудячи бахилами і халатом в пустельному і холодному коридорі реанімаційного відділення, Вона відкриє важкі двері палати і увійде. Вона кілька хвилин буде переконувати себе в тому, що ті трубочки, датчики, складні медичні апарати, шланги на тільці Її малюка, всього лише лікарняна протокольна необхідність, а не те, від чого залежить Його життя. Вона беззвучно підійде до Нього, свого малюка, і в черговий раз дуже акуратно і ніжно обійме. І, може, саме на цей раз тактильна пам‘ять Її малюка дасть сигнал мозку. Вона не почує кроків лікаря і його привітань. Вона буде притискатися до свого малюка і слухати ритм Його серцебиття: «Буде жити! Обов‘язково буде жити!»
Я вірю в це, вірю, що іноді для повного і довгоочікуваного одужання не вистачає однієї обійми. Вірю, що чим частіше ми будемо обіймати своїх дітей, тим рідше вони будуть хворіти, і тим щасливішим буде їхнє дитинство.
Даруйте один одному посмішки, радість, ніжність і свою любов!Іноді людині потрібно так мало, але це «мало» здатне зробити дуже багато.
Катерина Стебельська
Здавалося б, після середини січня всі свята вже відзначені, подарунки роздані і прийняті, запаси мандарин з‘їдені, чарівний настрій кудись подівся і заховався разом з новорічними іграшками, а пухнасті ялинки прибрані. Але серед буденних днів календаря все ж знаходяться, як ялинкові-соснові голочки в березні під диваном, свята, які дозволяють нам не тільки знову бачити прекрасне, але і іноді здатні змінювати нас самих. Саме одним з таких маленьких, але дуже приємних і душевних свят можна по праву вважати Міжнародний день обійм.
Напевно, як і більшість нестандартних і цікавих свят, придумали його студенти. Ось уже майже протягом 50 років, щорічно, 21 січня людство має шанс законно обіймати кого завгодно і скільки завгодно. Для жителів країн, в яких клімат ділить час року на літній і зимовий, і для нас зокрема, дата свята стає вельми приємною і навіть логічною. Зима, холод, сніг, а тут надають такий шанс ефективно зігрітися - обійнятися! І це прекрасно: відразу приходить на розум ще одне студентське творіння, крилата фраза - «Чим більше в січні наобнімаешься, тим більша ймовірність того, що в День всіх закоханих - 14 лютого - будеш не один». Для жителів ж жарких країн, де обійми позбавлені зігріває функції і призначення, це дія, в першу чергу, - жест і ознака дружелюбності, темпераментності і велелюбності.
Взагалі, якщо замислитися, то варіантів трактувань і видів обіймів досить багато. Напевно, перша асоціація, яка виникає з цим словом, - це любов, романтичні відносини, побачення і зітхання. Потім, досить логічна - Фрейдівська. Батько психоаналізу ще кілька століть тому стверджував, що причину всього варто шукати в сексуальному потязі. Так, як стверджував потім Еріх Фромм, теорія Фрейда була дуже поверхневою, далекій від істини, хоча, безумовно, і не безпідставною. Але все ж «обмовка за Фрейдом» - фразеологізм, який знайомий багатьом.
Наступна асоціація - це обійми як вид спілкування. Всім відомо, що спілкування - це не тільки обмін інформацією, але ще й обмін почуттями, емоціями. У житті бувають ситуації, коли важко підібрати потрібні слова, іноді нас переповнює фонтан емоцій, а іноді - слова і зовсім не потрібні, вони зайві. Обійми теж можуть говорити. І часом від такого виду спілкування більше толку і користі, ніж від словесного. У психології є, наприклад, такий феномен, як «обійми, що говорять». Це коли обійми поділені на типи, де критерієм є спосіб цієї дії. У такому випадку кожен тип може про щось говорити. Припустимо, якщо людина обіймає вас зі спини - це значить, що своєю дією обійми він говорить: «Я з тобою. Я - опора, стіна, захист». І повірте, для того, до кого звернені такі обійми, це набагато красномовніше звичайних слів, здригання повітря.
Ще однією і не менш важливою асоціацією з обіймами є асоціація лікувальної дії, панацеї. «Людині потрібна людина» - і це підтверджує навіть медична наука. Доведено, що кілька секунд, проведених в обіймах коханої людини, здатні:
- покращити настрій;
- нормалізувати кров‘яний тиск;
- підвищити самооцінку;
- поліпшити сон;
- знизити рівень стресу;
- підбадьорити і подолати втому;
- зміцнити імунітет;
- захистити від інфекційних захворювань;
- запобігти ризику розвитку серцево-судинних захворювань;
- продовжити життя.
Виходить, що обійми - ціла біохімічна реакція, яка активує моторну і емоційну мережі в людському мозку. Вона також сприяє виробленню гормонів «щастя» - окситоцину і дофаміну. Саме тому людина, яку обіймають, - щаслива людина!
Насправді, асоціацій з обіймами може бути незліченна кількість. З ними можна погоджуватися або не погоджуватися, сперечатися і доводити або ж не надавати значення зовсім, заглиблюватися в наукові і метафізичні явища і пояснення ... Але все-таки, одне можна сказати точно і впевнено: обійми - це просто приємно! А про приємні речі, напевно, сперечатися не варто. Їх потрібно цінувати, берегти і пам‘ятати. Хоча, запам‘ятати абсолютно всі свої обійми мало, кому під силу. Взяти, наприклад, перші наші обійми в житті. Тут можна говорити узагальнено, адже, по суті, вперше вони відбуваються в одному і тому ж місці і при одних і тих же обставин - в пологових будинках, коли ми з‘являємося на світ. Перша людина, яка нас обіймає - мама. Коли нас маленьких і кричущих притискають до себе теплі мамині долоні й - о диво - заспокоюють нас, можливо, це і є першооснова того, що в подальшому обійми будуть нашим рятувальним кругом, нашим захистом і надією на майбутнє. Не тільки відділи мозку здатні зберігати спогади, а й тіло теж. Іноді саме тактильна пам‘ять повертає людині спогади, повертає людині життя ...
Хто знає, може, саме зараз, в цю хвилину, після безрадісної розмови з лікарем, що моло обіцяє, шарудячи бахилами і халатом в пустельному і холодному коридорі реанімаційного відділення, Вона відкриє важкі двері палати і увійде. Вона кілька хвилин буде переконувати себе в тому, що ті трубочки, датчики, складні медичні апарати, шланги на тільці Її малюка, всього лише лікарняна протокольна необхідність, а не те, від чого залежить Його життя. Вона беззвучно підійде до Нього, свого малюка, і в черговий раз дуже акуратно і ніжно обійме. І, може, саме на цей раз тактильна пам‘ять Її малюка дасть сигнал мозку. Вона не почує кроків лікаря і його привітань. Вона буде притискатися до свого малюка і слухати ритм Його серцебиття: «Буде жити! Обов‘язково буде жити!» Я вірю в це, вірю, що іноді для повного і довгоочікуваного одужання не вистачає однієї обійми. Вірю, що чим частіше ми будемо обіймати своїх дітей, тим рідше вони будуть хворіти, і тим щасливішим буде їхнє дитинство.
Даруйте один одному посмішки, радість, ніжність і свою любов!Іноді людині потрібно так мало, але це «мало» здатне зробити дуже багато.
Катерина Стебельська