Блог Уфонду. Цифрове покоління
– З чого починається Ваш ранок?
Із таким питанням цієї осені я вийшла на вулиці столиці, аби дізнатися хто, як розпочинає свій день. Це була не просто моя людська допитливість, в мене була певна мета – дізнатися, на що люди витрачають свій ранковий час у проміжку між тим, коли вони встали з ліжка, і до того, як замкнули двері оселі і вирушили у своїх невідкладних справах.
Почуті мною відповіді були різні: хтось дивувався, що такий проміжок взагалі існує, бо як виявляється в декого весь день минає як 5 секунд; хтось навпаки напрочуд детально розповідав про свої ранкові ритуали і звички; хтось не вдавався в розголошення секретів і відхрещувався типовим «як у всіх». Були відповіді кумедні й романтичні, були кулінарні і спортивні, були правдиві, а були й мрійливі… Але переважна більшість опитаних мною зустрічних респондентів говорили фразу, яка звучить приблизно так: «Мій ранок починається з телефону». Так, цей девайс робить ранок людей! І, мабуть, у реаліях, коли в Україну приїжджає робот-жінка Софія і дає рекомендації прем’єр-міністру країни щодо подолання економічної кризи в державі, така відповідь є цілком логічною та буденною.
Важко не погодитись з тим, що смартфон став невід’ємною частиною нашого життя та, напевно, і нас самих також. Зараз телефон замінює нам усе і зосереджує в собі все: телебачення, радіо, книги, магазини, банки. І це добре! Такі функціональні можливості сучасних девайсів і гаджетів значно модернізують та вдосконалюють наш стиль життя, дозволяють постійно перебуваючи в русі вирішувати побутові справи, тримати руку на пульсі інформаційного простору, розвиватися, слухаючи цікаву аудіокнигу, коли стоїш у годинному заторі дорожніх артерій міста. Весь цей технологічний функціонал неабияк допомагає в тому, щоб зекономити дорогоцінний час, та, водночас, за іронією наукового прогресу, позбавляє нас найголовнішого – живого людського спілкування. І ось це вже є проблемою.
Для Західного світу ця проблема вже цілком очевидна і обговорювана, а ось для України вона перебуває в інкубаційному періоді і, наприклад, у заклади харчування (чи то традиційної, чи то високої кухні) люди ходять радше не за гастрономічною насолодою і бесідою за кавою, а за безкоштовним wi-fi.
Біологічно людина – соціальна істота, і навіть найзатятішим інтровертам не обійтись без спілкування. Людина апріорі має бути частиною соціальної парадигми: по-перше, це самоідентифікація, по-друге, це життєво необхідно, адже медичною наукою доведено, що на дев’яту добу самотності і абсолютної обмеженості, в людському спілкуванні починають виникати слухові галюцинації.
Відсутність, неоднорідність, бідність спілкування загрожує і ще одному важливому моменту – нашій людяності. І це вже не просто морально-етична категорія, це оточення, в якому живемо, створюємо сім’ю і продовжуємо рід. А у аспекті сім’ї, родини це вже згубний ефект від нової моделі виховання – цифрової. Виходить, що з самого малечку дитя вже знайомиться не з оточуючим світом, а з телефонами, планшетами, пошуковими системами, мобільними додатками… Так виростає «цифрове покоління». Деякі батьки цьому радіють, деякі – засмучуються. То як же ж бути і де межа в дозволеності використання дітьми сучасних гаджетів та девайсів?
Без експертної думки фахівця в цих питаннях не розібратись.
– Багато хто з педіатрів впевнений, що за негативним впливом на дитяче здоров’я сучасні інформаційні навантаження не поступаються екологічному забрудненню, а радіус фізичної активності дітей скорочується на 90%, стиснувшись до розмірів смартфону – говорить доцент кафедри фундаментальної медицини Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, кандидат медичних наук Наталія Молочек. – Але позитивні ефекти від використання гаджетів також є. До них можна віднести:
- зростання швидкості реакції на зорові сигнали;
- пристосування мозку до швидкої обробки щоденних потоків інформації;
- стрімке зростання середнього IQ – нові технології розвивають мозок подібно до головоломок або вивчення нових мов;
- «інтернетоголіки» швидше знаходять вихід із будь-якої складної ситуації в повсякденному житті, оскільки відшукуючи потрібну інформацію в інтернет-мережі, вони тренують мозкові центри, пов’язані з прийняттям рішень та логікою.
Серед негативних факторів використання гаджетів:
- зменшення здатності до концентрації уваги, відривчастість мислення, значне зменшення ділянки мозку, яка відповідає за абстрактне мислення;
- мозок втрачає базові механізми, які управляють контактами з іншими людьми, стає важче «зчитувати» чужу міміку під час бесіди або вгадувати емоцію;
- хайтек-революція занурює людину в стан розсіяної уваги, коли вона стежить за всім одразу, не намагаючись на чомусь зосередитись;
- надмірна багатозадачність посилює стрес та дефіцит уваги, роблячи роботу менш ефективною;
- пам’ять стає поверхневою та короткотривалою, комп’ютер та інтернет стають для людини своєрідним «протезом» пам’яті;
- тривале занурення у цифровий світ викликає особливу перевтому – через декілька годин перебування в мережі людина починає робити помилки, а перед виходом із мережі відчуває втому і дратівливість – це нова форма стресу, яку назвали «техногенним виснаженням мозку».
За словами Наталії Володимирівни у 2017 році Міжнародна робоча група навіть погодила консенсус щодо впливу гаджетів на дітей при їх надмірному застосуванні.
– Науковою спільнотою сформульовано 10 основних і найважливіших висновків, – говорить доцент. – По-перше, це шкодить фізичному здоров’ю: погіршується зір – постійне «вдивляння» в екран призводить до короткозорості та сухості ока; тривале перебування у вимушеній позі з нахилом голови донизу викликає порушення постави – особливо страждає шийний відділ хребта, навантаження на який збільшується в 14,5 раза; тривале тримання гаджета в руках та одноманітні рухи пальцями по екрану можуть стати причиною патології кистей (тунельного синдрому); можливі порушення координації між сигналами мозку та рухами рук; може виникати ожиріння.
По-друге, це впливає на взаємовідношення між дитиною та її батьками – неминуче скорочується час, проведений разом, страждає спілкування; виникає «віртуальний аутизм», синдром гіперактивності з дефіцитом уваги.
По-третє, це може викликати залежність – планшети та смартфони не вчать дітей самоконтролю, а навпаки – дають можливість не обмежувати себе у своїх бажаннях, що викликає залежність, подібну до наркотичної.
По-четверте, це провокує дитячі істерики – гаджети не дають дитині можливості сформувати внутрішні механізми саморегуляції.
По-п’яте, це погіршує сон – призводить до труднощів із засинанням, порушенням нічного сну, зміщення циркадних ритмів та порушень циклу сон-неспання.
По-шосте, це викликає складнощі в навчанні: такі діти гірше навчаються, у них погіршується увага, вони не можуть зосередитися, можуть виникати проблеми з пам’яттю, уявою, фантазією; страждають розумові процеси, які підміняються готовими відповідями віртуальної реальності; знижується мотивація до навчання.
По-сьоме, це не розвиває навичок спілкування – онлайн-спілкування не дає можливості бачити обличчя людини, її міміку, жести, які можуть багато розповісти про емоції; це не дає можливості розвивати соціальні навички, необхідні для успішної взаємодії між людьми.
По-восьме, це може викликати психічні відхилення – можуть виникати депресії, неврози, підвищена тривожність, відсутність прихильності до батьків. Невідповідна віку легкодоступна інформація в мережі може призводити до психозу, порушень поведінки, раннього статевого потягу. При спілкуванні в мережі є можливість наштовхнутися на психічно хворих людей, педофілів.
По-дев’яте, це підвищує дитячу агресивність – комп’ютерні герої не відчувають реального болю та страждань, їм не потрібно співчувати – більшість комп’ютерних ігор породжують дитячу жорстокість.
По-десяте, це призводить до соціальної тривожності – діти починають відчувати тривожність у ситуаціях, які потребують живого спілкування – вони не знають, як почати розмову, як підтримати бесіду, як вести себе в оточенні незнайомих людей, що часто викликає страх, невпевненість в собі, нервозність, – резюмувала Наталія Молочек.
Отож, медики наголошують, що для запобігання негативній дії гаджетів потрібно обмежувати час їх використання (дітям віком до 6 років – не більше 20 хв, 6-8 років – до 30–40 хв, 9-11 років – до 1–1,5 год, 11-18 років – до 2 год).
Це поради для дітей, але деяке обмеження дорослим також піде на користь. Тому, іноді все ж вимикайте свої телефони і для того, аби не втратити навички спілкування та хист до душевних розмов, хутчіш кличте друзів на зустріч і за чашкою гарячої кави поділіться з оточуючими якоюсь кумедною ситуацією, яка сталася з Вами на цьому тижні, або подискутуйте з приводу затримки опалювального сезону в країні, або разом знайдіть альтернативні види енергії і шляхи їх впровадження! Або згадайте, що попереду міжнародний день добрих справ – Щедрий вівторок, і це гарний привід, зібратися з друзями 27 листопада і зробити щось добре і корисне.
Спілкування – це ключ від усіх дверей і, в першу чергу, від дверей людського серця, тим паче дитячого. Отож, повертаючись до тези про ранки, намагайтеся їх починати з позитивних емоцій і теплих слів один одному, а раптові вихідні присвятіть повністю своїм дітям – справи у дорослих будуть завжди, а безтурботне дитинство у малечі буває лише раз!
Автор Катерина Стебельська
Із таким питанням цієї осені я вийшла на вулиці столиці, аби дізнатися хто, як розпочинає свій день. Це була не просто моя людська допитливість, в мене була певна мета – дізнатися, на що люди витрачають свій ранковий час у проміжку між тим, коли вони встали з ліжка, і до того, як замкнули двері оселі і вирушили у своїх невідкладних справах. Почуті мною відповіді були різні: хтось дивувався, що такий проміжок взагалі існує, бо як виявляється в декого весь день минає як 5 секунд; хтось навпаки напрочуд детально розповідав про свої ранкові ритуали і звички; хтось не вдавався в розголошення секретів і відхрещувався типовим «як у всіх». Були відповіді кумедні й романтичні, були кулінарні і спортивні, були правдиві, а були й мрійливі… Але переважна більшість опитаних мною зустрічних респондентів говорили фразу, яка звучить приблизно так: «Мій ранок починається з телефону». Так, цей девайс робить ранок людей! І, мабуть, у реаліях, коли в Україну приїжджає робот-жінка Софія і дає рекомендації прем’єр-міністру країни щодо подолання економічної кризи в державі, така відповідь є цілком логічною та буденною.
Важко не погодитись з тим, що смартфон став невід’ємною частиною нашого життя та, напевно, і нас самих також. Зараз телефон замінює нам усе і зосереджує в собі все: телебачення, радіо, книги, магазини, банки. І це добре! Такі функціональні можливості сучасних девайсів і гаджетів значно модернізують та вдосконалюють наш стиль життя, дозволяють постійно перебуваючи в русі вирішувати побутові справи, тримати руку на пульсі інформаційного простору, розвиватися, слухаючи цікаву аудіокнигу, коли стоїш у годинному заторі дорожніх артерій міста. Весь цей технологічний функціонал неабияк допомагає в тому, щоб зекономити дорогоцінний час, та, водночас, за іронією наукового прогресу, позбавляє нас найголовнішого – живого людського спілкування. І ось це вже є проблемою.Для Західного світу ця проблема вже цілком очевидна і обговорювана, а ось для України вона перебуває в інкубаційному періоді і, наприклад, у заклади харчування (чи то традиційної, чи то високої кухні) люди ходять радше не за гастрономічною насолодою і бесідою за кавою, а за безкоштовним wi-fi.
Біологічно людина – соціальна істота, і навіть найзатятішим інтровертам не обійтись без спілкування. Людина апріорі має бути частиною соціальної парадигми: по-перше, це самоідентифікація, по-друге, це життєво необхідно, адже медичною наукою доведено, що на дев’яту добу самотності і абсолютної обмеженості, в людському спілкуванні починають виникати слухові галюцинації.
Відсутність, неоднорідність, бідність спілкування загрожує і ще одному важливому моменту – нашій людяності. І це вже не просто морально-етична категорія, це оточення, в якому живемо, створюємо сім’ю і продовжуємо рід. А у аспекті сім’ї, родини це вже згубний ефект від нової моделі виховання – цифрової. Виходить, що з самого малечку дитя вже знайомиться не з оточуючим світом, а з телефонами, планшетами, пошуковими системами, мобільними додатками… Так виростає «цифрове покоління». Деякі батьки цьому радіють, деякі – засмучуються. То як же ж бути і де межа в дозволеності використання дітьми сучасних гаджетів та девайсів?Без експертної думки фахівця в цих питаннях не розібратись.
– Багато хто з педіатрів впевнений, що за негативним впливом на дитяче здоров’я сучасні інформаційні навантаження не поступаються екологічному забрудненню, а радіус фізичної активності дітей скорочується на 90%, стиснувшись до розмірів смартфону – говорить доцент кафедри фундаментальної медицини Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, кандидат медичних наук Наталія Молочек. – Але позитивні ефекти від використання гаджетів також є. До них можна віднести:
- зростання швидкості реакції на зорові сигнали;
- пристосування мозку до швидкої обробки щоденних потоків інформації;
- стрімке зростання середнього IQ – нові технології розвивають мозок подібно до головоломок або вивчення нових мов;
- «інтернетоголіки» швидше знаходять вихід із будь-якої складної ситуації в повсякденному житті, оскільки відшукуючи потрібну інформацію в інтернет-мережі, вони тренують мозкові центри, пов’язані з прийняттям рішень та логікою.
Серед негативних факторів використання гаджетів:
- зменшення здатності до концентрації уваги, відривчастість мислення, значне зменшення ділянки мозку, яка відповідає за абстрактне мислення;
- мозок втрачає базові механізми, які управляють контактами з іншими людьми, стає важче «зчитувати» чужу міміку під час бесіди або вгадувати емоцію;
- хайтек-революція занурює людину в стан розсіяної уваги, коли вона стежить за всім одразу, не намагаючись на чомусь зосередитись;
- надмірна багатозадачність посилює стрес та дефіцит уваги, роблячи роботу менш ефективною;
- пам’ять стає поверхневою та короткотривалою, комп’ютер та інтернет стають для людини своєрідним «протезом» пам’яті;
- тривале занурення у цифровий світ викликає особливу перевтому – через декілька годин перебування в мережі людина починає робити помилки, а перед виходом із мережі відчуває втому і дратівливість – це нова форма стресу, яку назвали «техногенним виснаженням мозку».
За словами Наталії Володимирівни у 2017 році Міжнародна робоча група навіть погодила консенсус щодо впливу гаджетів на дітей при їх надмірному застосуванні.– Науковою спільнотою сформульовано 10 основних і найважливіших висновків, – говорить доцент. – По-перше, це шкодить фізичному здоров’ю: погіршується зір – постійне «вдивляння» в екран призводить до короткозорості та сухості ока; тривале перебування у вимушеній позі з нахилом голови донизу викликає порушення постави – особливо страждає шийний відділ хребта, навантаження на який збільшується в 14,5 раза; тривале тримання гаджета в руках та одноманітні рухи пальцями по екрану можуть стати причиною патології кистей (тунельного синдрому); можливі порушення координації між сигналами мозку та рухами рук; може виникати ожиріння.
По-друге, це впливає на взаємовідношення між дитиною та її батьками – неминуче скорочується час, проведений разом, страждає спілкування; виникає «віртуальний аутизм», синдром гіперактивності з дефіцитом уваги.
По-третє, це може викликати залежність – планшети та смартфони не вчать дітей самоконтролю, а навпаки – дають можливість не обмежувати себе у своїх бажаннях, що викликає залежність, подібну до наркотичної.
По-четверте, це провокує дитячі істерики – гаджети не дають дитині можливості сформувати внутрішні механізми саморегуляції.
По-п’яте, це погіршує сон – призводить до труднощів із засинанням, порушенням нічного сну, зміщення циркадних ритмів та порушень циклу сон-неспання.
По-шосте, це викликає складнощі в навчанні: такі діти гірше навчаються, у них погіршується увага, вони не можуть зосередитися, можуть виникати проблеми з пам’яттю, уявою, фантазією; страждають розумові процеси, які підміняються готовими відповідями віртуальної реальності; знижується мотивація до навчання.
По-сьоме, це не розвиває навичок спілкування – онлайн-спілкування не дає можливості бачити обличчя людини, її міміку, жести, які можуть багато розповісти про емоції; це не дає можливості розвивати соціальні навички, необхідні для успішної взаємодії між людьми.
По-восьме, це може викликати психічні відхилення – можуть виникати депресії, неврози, підвищена тривожність, відсутність прихильності до батьків. Невідповідна віку легкодоступна інформація в мережі може призводити до психозу, порушень поведінки, раннього статевого потягу. При спілкуванні в мережі є можливість наштовхнутися на психічно хворих людей, педофілів.
По-дев’яте, це підвищує дитячу агресивність – комп’ютерні герої не відчувають реального болю та страждань, їм не потрібно співчувати – більшість комп’ютерних ігор породжують дитячу жорстокість.
По-десяте, це призводить до соціальної тривожності – діти починають відчувати тривожність у ситуаціях, які потребують живого спілкування – вони не знають, як почати розмову, як підтримати бесіду, як вести себе в оточенні незнайомих людей, що часто викликає страх, невпевненість в собі, нервозність, – резюмувала Наталія Молочек.
Отож, медики наголошують, що для запобігання негативній дії гаджетів потрібно обмежувати час їх використання (дітям віком до 6 років – не більше 20 хв, 6-8 років – до 30–40 хв, 9-11 років – до 1–1,5 год, 11-18 років – до 2 год).
Це поради для дітей, але деяке обмеження дорослим також піде на користь. Тому, іноді все ж вимикайте свої телефони і для того, аби не втратити навички спілкування та хист до душевних розмов, хутчіш кличте друзів на зустріч і за чашкою гарячої кави поділіться з оточуючими якоюсь кумедною ситуацією, яка сталася з Вами на цьому тижні, або подискутуйте з приводу затримки опалювального сезону в країні, або разом знайдіть альтернативні види енергії і шляхи їх впровадження! Або згадайте, що попереду міжнародний день добрих справ – Щедрий вівторок, і це гарний привід, зібратися з друзями 27 листопада і зробити щось добре і корисне.
Спілкування – це ключ від усіх дверей і, в першу чергу, від дверей людського серця, тим паче дитячого. Отож, повертаючись до тези про ранки, намагайтеся їх починати з позитивних емоцій і теплих слів один одному, а раптові вихідні присвятіть повністю своїм дітям – справи у дорослих будуть завжди, а безтурботне дитинство у малечі буває лише раз!Автор Катерина Стебельська